Бракує слів?

9 листопада о 18.00 в “LiteraturCaf?” КМЦ «Українська Книга» (м. Чернівці, Центральна площа, 10) відбудеться зустріч, присвячена Дню української писемності та мови.
Такого дня багато будуть говорити про чистоту рідної мови, здобутки рідного мистецтва, співати гарних народних та авторських пісень, але ми пропонуємо згадати (чи відкрити для себе) авторку низки мовознавчих монографій: «Естетика слова в українській поезії 10-30 рр. ХХ ст.» (2000), «Жанри і стилі в історії української літературної мови» (1989, у співавторстві), а також сенсаційних «Короткого словника жаргонної лексики української мови» (2003) і словника нецензурної лексики та її відповідників «Українська мова без табу» (2008), –  Лесю Ставицьку. Чомусь для багатьох пересічних читачів сучасна українська література асоціюється з великою кількістю нецензурної лексики та майже цілковитою відсутністю глибинного смислу. Саме в такому поєднанні: якщо є лайка, то шукати у такому тексті ще й зміст – недоречно. Чи не надто вузько розуміємо проблему? Йдеться не про добре/погане ставлення до, ніде правди діти, доволі часто вживаного типу лексики, а про усвідомлене вживання/невживання її. Просто кажучи: а чи знаємо українську мову? Блокуючи певні сфери мови та літератури, виграємо чи втрачаємо можливість бачити себе (тут «себе» в глобальному значенні «українця»)? Зрештою, чи може існувати ціла культура без еротичного пласту мови? «Бути епатажним і матюкливим у слові – це одне, але обсценним внутрішньо – це трохи інше. Можна ніколи не вживати нецензурщини і бути при цьому глибоко обсценним всередині і навпаки».
Для любителів міцного слівця Анатоль Федірко проведе майстерклас із написання ієрогліфа, що означає слово «**й», тож і глибоко обсценним, і зовсім не таким буде про що посперечатися.

10 коментарів

Сергій Сорокман
Останнє речення змущує задати питання: а чи дійсно треба того ієрогліфа, чи досить лише це слово символічно зобразити малюнком? =)
Чи це одне й те саме?
Надія Григоренко
А ти прйдеш?
Сергій Сорокман
Малювати ієрогліфи? Може. Не знаю ще
Альберт Комарі
було дійсно цікаво та незвичайно! єдине, що бентежило — Федірко. мистецтво та епатаж — це добре, але останннім часом він взагалі несе щось таке «повернуте». до того ж він заважав спілкуватися. як на мене, він зіпсував дискусію, яка так і не відбулася
Святослав Вишинський
Всі начуті про цей вечір. Проте, зрештою, сама тема і так доволі епатажна — іншого, в такому разі, не можна було очікувати.
Альберт Комарі
та цього і очікували, безперечно, але без Федірка всі ті, хто прийшов, мали б можливість поспілкуватися та подискутувати, а так він просто не давав можливості говорити навіть ведучій. здалося навіть, що вечір закінчився раніше, ніж це було заплановано…
Галина Дичковська
Мені це нагадало 1990-ті. Якогось-то року у Львові був фестиваль «Вивих». Голосно розрекламований, мистецький… Пішла я на ту виставку. Сподівалася побачити щось дійсно епатажне. Головна тема картин — дупа за фізіологічно притаманним їй заняттям.
?????
І з цього стільки шуму?

Все в житті є, все має мати своє місце. Не треба ігнорувати пані Д-пу, вона виконує важливі функції, але й не треба називати її функції високим мистецтвом. А тенденції якісь такі: або все стерильне, а тому мертве; або порпання в лайні як героїзм і відкриття найвищої істини.

Троянди добре ростуть на гною. І всеж Троянда і Гній — не одне і те ж.
Альберт Комарі
перепрошую, але хто дозволив експонувати таку виставку? і де вона відбувалася? все ж таки усьому має бути межа…
Галина Дичковська
Поняття не маю хто дозволяв, організовував, фінансував… Це було в парку культури (що позаду львівського КДБ, біля стадіону), десь орієнтовно в 1993 чи 1994. Думаю, що це не єдиний приклад і аналогічне «мистецтво» (це і літератури стосується, просто трохи інша специфіка) не таке уже й рідкісне явище.
Альберт Комарі
дай бог, щоби такої «творчості» було якнайменше!!!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте