Сни і література

Не знаю більш інтимного процесу, ніж спостереження власних снів. Залишившись сам на сам з власною свідомістю, або поринувши в інші світи, інколи стає тепло і затишно, але частіше відверто і лячно. Всі переживають там якісь свої особисті досвіди, можливо навіть вчаться чомусь, хоча все там на перший погляд виглядає дуже абсурдно.

Власні сни… Чи можна боятися спати? Чи можна ділитися з кимось враженнями, які ніхто й ніколи в світі точно вже не переживе? Що абсурдніше: бути у сні чи розповідати його комусь? :-)

ХХ століття вже бачило публічні сни художників-сюрреалістів. Що зумовило їхню появу: невже у снах тоді було комфортніше, ніж перебувати в реальному світі?! ХХІ століття пропонує сни у формі літератури.

Така ідея спала на думку Тарасу МАЛКОВИЧУ – молодому поету і перекладачу з Києва. Ідея нова і, відверто кажучи, смілива. Хто ж мав би погодитися на публічне друковане оприлюднення власних сновидінь? Але виявляється, такі люди знайшлися – українські письменники всеможливих вікових, жанрових чи стилістичних категорій. До «СНОВИД» першої антології снів українських письменників потрапило 80 з них.

В “Literatur Caf?” у Чернівцях відбулася одна з перших презентацій цієї книжки. Виникало питання чи є вона літературним продуктом для гурманів чи навпаки об’єктом фетишу для фанатів відомих людей. Напевно, для кожного по-різному, адже знайти там можна і те, і інше. Тому, певно, варто просто звернути увагу й подивитися: про що ж таки снять українські письменники.

P.S.: Книгу «Сновиди: сни українських письменників» можна придбати в КМЦ «Українська Книга».

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте