Провоакція
Чи важливо, хто написав текст, якщо суть мистецтва і мистецького значення – в самому тексті, а не в авторі? Чи читали б ми книжки саме тих людей, яких читаємо, якщо б імена авторів на обкладинках не були зазначені?! Про авторство тексту не раз теоретично говорила на Літературних Вівторках ще до свого стипендіального відрядження в Польщу. А цього разу ми практично втілили цю ідею.
Валентина ГВОЗДЬ – нове ім’я буковинського літературного процесу.
У тексті зустрічі ми зазначали, що відвідати цей Літературний Вівторок необхідно, але, чому саме виникла така необхідність, ми свідомо не повідомили. Зазначили лише те, що тексти читатиме Валентина ГВОЗДЬ, яка розміняла вже восьмий десяток років, але залишилася непоміченою літературним процесом. Вочевидь така недосказаність заінтригувала відвідувачів “LiteraturCaf?”, адже місця вистачило навіть не на всіх, хто завітав того дня до Культурно-мистецького центру «Українська Книга».
Валентина ГВОЗДЬ з’явилася тоді, коли вже зібралися всі охочі до відкриття нового літературного генія. Цього дня вона саме святкувала свій День Народження. Серед присутніх були знані літературознавці, викладачі кафедри літератури Чернівецького національного університету ім… Ю. Федьковича, молоді літератори та поціновувачі літератури, адже “LiteraturCaf?” у Чернівцях вже давно отримало авторитет якісного місця.
Пані Валентину і справді ніхто з присутніх не знав і бачив вперше. Перед читанням вона трохи розповіла про себе і відповіла на всі питання, які задавали модератори і присутні у кав’ярні. Потім зачитала кілька текстів і знову розказала про свій письменницький спосіб життя, чому раніше її ніхто не знав і вона ніде не видавалася.
Стоп! Все чудово! Лише де ж тут провокація?!
А провокація відбулася лише вкінці вечора, хоча тривала від його початку. Виявляється, що Валентина ГВОЗДЬ ніколи письменницею не була і не збиралася нею стати, а тексти, які вона читала з історіями, які розповідала про їхнє написання взагалі належать не їй! Автором усього прочитаного є – онук пані Валентини.
Така літературна гра з елементами театральності може претендувати на цілком наукове дослідження. А наступні літературні вечори в “LiteraturCafe” обіцяють бути не менш цікавими, хоч і не завжди такими ж провокативними!
Усі фотографії надав Олександр Ілащук.
Валентина ГВОЗДЬ – нове ім’я буковинського літературного процесу.
У тексті зустрічі ми зазначали, що відвідати цей Літературний Вівторок необхідно, але, чому саме виникла така необхідність, ми свідомо не повідомили. Зазначили лише те, що тексти читатиме Валентина ГВОЗДЬ, яка розміняла вже восьмий десяток років, але залишилася непоміченою літературним процесом. Вочевидь така недосказаність заінтригувала відвідувачів “LiteraturCaf?”, адже місця вистачило навіть не на всіх, хто завітав того дня до Культурно-мистецького центру «Українська Книга».
Валентина ГВОЗДЬ з’явилася тоді, коли вже зібралися всі охочі до відкриття нового літературного генія. Цього дня вона саме святкувала свій День Народження. Серед присутніх були знані літературознавці, викладачі кафедри літератури Чернівецького національного університету ім… Ю. Федьковича, молоді літератори та поціновувачі літератури, адже “LiteraturCaf?” у Чернівцях вже давно отримало авторитет якісного місця.
Пані Валентину і справді ніхто з присутніх не знав і бачив вперше. Перед читанням вона трохи розповіла про себе і відповіла на всі питання, які задавали модератори і присутні у кав’ярні. Потім зачитала кілька текстів і знову розказала про свій письменницький спосіб життя, чому раніше її ніхто не знав і вона ніде не видавалася.
Стоп! Все чудово! Лише де ж тут провокація?!
А провокація відбулася лише вкінці вечора, хоча тривала від його початку. Виявляється, що Валентина ГВОЗДЬ ніколи письменницею не була і не збиралася нею стати, а тексти, які вона читала з історіями, які розповідала про їхнє написання взагалі належать не їй! Автором усього прочитаного є – онук пані Валентини.
Така літературна гра з елементами театральності може претендувати на цілком наукове дослідження. А наступні літературні вечори в “LiteraturCafe” обіцяють бути не менш цікавими, хоч і не завжди такими ж провокативними!
Усі фотографії надав Олександр Ілащук.
3 коментарі
Дякую за турботу! :-)